Борис Ілліч у 1987—2017рр. був головою Українського фонду культури. Герой України (2005р.). Почесний академік Академії мистецтв України. Член правління Національної спілки краєзнавців України (до 2016р.). Свій перший вірш написав у 5 класі та його було надруковано у районній газеті. Після школи закінчив факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка. У своїх творах застосовує умовність, вигадку, елементи казки, фантастики, алегоричну та символічну образність. Помер на 82-му році життя після важкої і тривалої хвороби. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
Теми поезії: людська гідність і чесність, пам'ять, мати, жінка, кохання.
Види поезії: лірика, інтимна лірика, філософський роздум, драматизм та конфліктність, публіцистика.
Найбільш відомими та значними поемами Бориса Ілліча є:
• Сиве сонце моє
• Дорога
• Рух
• Доля
• Урок
• У дзеркалі слова
• Дума про місто
Поет є лауреатом Державної премії СРСР (1975р., за книгу "Стою на земле") і Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983р., за книги "Сива ластівка", "У дзеркалі слова", "Дума про місто").
Творчу роботу він завжди поєднував з активною громадською діяльністю. В 1971—1973pp. та з 1976-го року він — секретар правління Спілки письменників України, секретар правління Спілки письменників СРСР, секретар парткому Київської письменницької організації. Був депутатом Верховної Ради УРСР 10-го та 11-го скликань.
Борис Олійник - автор понад 40 книг поезії та публіцистики, що видаються в Україні та на теренах колищнього СНГ. Поезія українського автора перекладалася на російську, італійську, чеську, словацьку, польську, сербохорватську, румунську та інші мови.