Дитячі роки пройшли на Волині. У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти.
Леся Українка навчається у приватних учителів. Навесні 1879р. вся родина переїздить до Луцька. в кінці 1879р. або на початку 1880р. написала свою першу поезію — «Надія».
У 1881р. Леся їде до Києва для навчання під керівництвом приватних вчителів. Почала вчитись за програмою чоловічої гімназії, бере уроки гри на фортепіано у дружини М. Лисенка, вивчає грецьку і латинську мови.
Влітку 1883р. Лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор Олександр Рінек прооперував їй ліву руку, видалив кістки, уражені патологічним процесом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров'я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови, а отже, це дає змогу пізнавати скарби письменства інших народів і культур.
Леся, починаючи з 1884р., активно пише вірші. Перші спроби пера завдяки старанням матері знайшли місце на сторінках тогочасних галицьких українськомовних часописів. Маючи також хист до малярства, деякий час брала уроки у відомій Київській рисувальній школі Олександра Мурашка. З цього періоду залишилась одна картина, намальована олійними фарбами. Пізніше Ларисі довелося здобувати освіту самостійно, в чому допомагала мати.
Леся знала багато європейських мов, крім слов'янських: української, російської, польської, болгарської, також англійську, німецьку, французьку, італійську, давньогрецьку та латинську, бралася за вивчення грузинської, шведської, іспанської, що свідчило про її високий інтелектуальний рівень. Тому Українка багато перекладає, зокрема Миколу Гоголя, Івана Тургенєва, Адама Міцкевича, Марію Конопніцьку, Генріха Гайне, Віктора Гюґо, Джонатана Свіфта, Вільяма Шекспіра, Джорджа Байрона, Жорж Санд, Аду Негрі, Гергарта Гауптмана, Моріса Метерлінка, Гомера.
З юних літ Українці довелося постійно подорожувати. І хоча ці подорожі до Європи та великих міст тодішньої царської Росії були викликані негативним фактором — хворобою, та водночас мали велике значення для розвитку та формування її особистого та письменницького світогляду. Адже Леся відвідала майже всі найкращі європейські театри, слухала найславетніших музик, була в курсі світових музично-театральних новин. Ці вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Полтавщині, Одещині, у Криму, на Кавказі збагачували та наснажували її душу та тіло.
Останні роки життя Лесі Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Разом із чоловіком вона працювала над зібранням фольклору: зокрема, на кошти подружжя організовується етнографічна експедиція Філарета Колесси, в ході якої були зробені одні з перших аудіозаписів кобзарів. Також в той час Українка інтенсивно опрацьовувала власні драми.
На початку липня 1913р. Лесин стан різко погіршується, хвороба пов'язана з нирками. 4 липня на звістку про важкий стан Лариси Петрівни до Грузії терміново приїжджають мати та Ізидора. То власне мамі письменниця диктувала проєкти своєї так і ненаписаної драми «На берегах Александрії». Символічне значення її творчості можна прочитати в молитві дітей до Геліоса над манускриптами.
Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному та жіночому русі.
Виснажена хворобою померла.
Похована на Байковому кладовищі в Києві. Могила Лесі Українки є національною пам'яткою.
Винятково велике значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами, досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п'ятистоповий ямб тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. На переломі ХІХ — ХХ ст., використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.