Народився в селі Підлисся в сім'ї греко-католицького священика. Навчався у початковій школі, гімназії, був вільним слухачем Львівського університету. У 1838р. закінчив Львівську духовну семінарію. Був призначений парафіяльним священиком у селах Львівщини.
Під час навчання в семінарії Шашкевич згуртував національно свідому молодь, яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західноукраїнських землях, зокрема за відродження української мови в письменстві й церковних проповідях. Результатом їхньої діяльності була підготовка рукописів, збірок, авторських поезій слухачів духовної семінарії.
Помер Маркіян Шашкевич у злиднях. Був похований там же без дотримання приписів церкви стосовно поховання священиків. Слава його як Будителя (пророка) крайової галицької і національної русько-української свідомості й зачинателя нової української літератури в Галичині почала зростати посмертно.
Перший опублікований вірш Шашкевича «Голос галичан» з'явився 1835р., не враховуючи декількох інтимно-ліричних поезій («До милої», «Туга за милою», «Думка»), Шашкевич писав переважно вірші патріотичного характеру («Руська мова», «Дайте руки», «Слово до чтителей руського язика», «Побратим», «Лиха доля» та ін.), також на історичні теми: «Хмельницького обступлення Львова», «О Наливайку», «Болеслав Кривоустий». Надзвичайної поетичної майстерності та пророчої (візіонерської) сили є його «Псалми Русланові». Загалом поетична спадщина в кількісному відношенні невелика, але (якісно) високо оцінена І. Франком та пізнішими дослідниками.