По закінченні школи Зеров навчався в Першій київській гімназії. У 1909-1914рр. — студент історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира.
З 1914р. Зерова призначено викладачем «давніх мов» у гімназіях (викладає латину). У 1918-1920рр. викладає українознавство в Архітектурному інституті. З осені 1923р. — професор Київського інституту народної освіти.
У 1920р. Миколу Зерова запрошують на роботу до Баришівської соціально-економічної школи, де він працює близько трьох років. 1923р. Микола Зеров став професором української літератури Київського інституту народної освіти (так звався тоді Київський університет).
Червневий пленум ЦК КП(б)У 1926р. дав прямі директивні вказівки щодо політичної оцінки «неокласиків». Фактично ця постанова означала заборону літературної та критичної діяльності Зерова.
Всі останні роки фактично, йому було заборонено займатися творчою діяльністю, а з 1933р. — стає небезпечним навіть мовчання. Від Зерова й Филиповича вимагають самокритичних заяв і політичних декларацій.
Наприкінці 1934р. Зерова було остаточно звільнено з університету. Він втратив останнє матеріальне опертя й був змушений шукати будь-яку працю або залишити Україну. 1934р. Микола Зеров переїжджає до Москви.
28 квітня 1935р. Зерова було заарештовано. Зерова звинуватили в керівництві контрреволюційною терористичною націоналістичною організацією. М. Зерова було засуджено на 10-річне ув'язнення. Соловки. Карелія.
9 жовтня 1937р. «справа Зерова та ін.» була переглянута особливою трійкою УНКВС по Ленінградській області. Засуджено до розстрілу. Зеров разом з багатьма іншими представниками української культури був розстріляний.
Символічна могила Миколи Зерова знаходиться на Лук'янівському кладовищі в Києві (ділянка 12)
Глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишукана мова, висока версифікативна майстерність творів Зерова вражали сучасників. Щоправда, багато хто поетові закидав, що він несучасний, байдужий до актуальних проблем. Підстави для таких тверджень давали не тільки його вірші, а й перший випуск історико-літературного нарису «Нове українське письменство» і монографія «Леся Українка», також видані 1924р. Все це, вважали противники Зерова, належить минулому, яке треба відкидати.