Фольклор (в перекладі: народна мудрість), або усна народна творчість — колективна художня літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народно-поетичної фантазії.
Сюди належать різножанрові твори, що виникають в певному середовищі, передаються усно з давніх-давен, зазнаючи певних змін, мають ритуально-магічне, обрядове, естетичне, розважальне або/і виховне значення. Термін «фольклор» вперше використав 1846 року англійський археолог Вільям Томс.
Основні літературні жанри фольклору — перекази, пісні, казки, епос, музичні — пісні, інструментальні наспіви і п'єси, театральні — драми, сатиричні п'єси, театр ляльок; а також танці.
Фольклор є історичною основою світової художньої культури, джерелом національних художніх традицій, а також виразником народної свідомості та ідентичності.