Вчився у Воронезькій гімназії (виключений за участь у нелегальних гуртках), пізніше — у Ростові-на-Дону. У 1918р. родина переїздить на Полтавщину, де Є. Плужник працює вчителем мови та літератури.
З 1920р. навчався у Київському зоотехнічному інституті. Навчання покинув, щоб стати актором. З 1921р. поет навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка. Попри успіхи в інституті він змушений покинути навчання через туберкульоз.
Лікування проходив у Ворзелі. Відтоді двічі на рік — в Криму або на Кавказі. З 1923р. Євген працював у редакціях перекладачем, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші.
4 грудня 1934р. заарештований НКВС. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації. В березні 1935р. засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув'язнення на Соловках, де він помер від туберкульозу. Його останніми словами була фраза «Я вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». Похований на табірному кладовищі. Могила не збереглася.
Реабілітований у серпні 1956р. Умовна могила — на Байковому кладовищі в Києві, 9 дільниця.
Поезії Плужника притаманний глибокий ліризм, драматизм почуттів, майстерна поетична мова.