Спочатку Павло вчився в земській початковій школі. У 1900р. 9-річний Павло став співаком архієрейського хору при Єлецькому монастирі. Одночасно він навчався в Чернігівському духовному училищі. Як здібний учень, навчав новачків нотній грамоті (відбувались «уроки» на могилі Л.Глібова). В такий спосіб Павло навчив нотній грамоті свого брата та майбутнього хорового диригента Григорія Верьовку.
Дослідники вважають, що від 1906р. Павло Тичина пише вірші.
У 1907р. закінчив училище. Після цього в нього був єдиний, по суті, шлях продовжити освіту — в семінарії. Тож у 1907–1913 роках Тичина навчався в Чернігівській духовній семінарії. У старших класах він пройшов ґрунтовну художню школу.
Значний вплив на формування Тичини-поета мало його знайомство з Михайлом Коцюбинським, літературні «суботи» якого він відвідував з 1911р.
У 1913–1917 роках навчався на економічному факультеті Київського комерційного інституту, але не закінчив його. Одночасно працював редактором, помічником хормейстера у театрі Миколи Садовського. Влітку та восени 1914–1916 років Тичина працював роз'їзним інструктором і рахівником-статистом Чернігівського губернського земського статистичного бюро. Це дало йому можливість зробити низку цінних фольклорних записів.
Коли розпочалася Перша світова війна, Київський комерційний інститут перевели до Саратова. Тож студент Тичина, щоб скласти зимові заліки 1915р., мав добиратися в теплушках на Волгу. Захворів на переродження серця.
Жовтневий переворот й окупація України позначилася комуністичним терором. 1923р. створює поему «Прометей», де одним із перших у світовій літературі розкрив тему тоталітарного суспільства. Уміння бачити далі від інших дала поетові змогу створити перший твір-антиутопію і показати суть тоталітарного суспільства.
У першій половині 1920-х років Україна стає конституційно суверенним членом СРСР (де-юре), а Тичина — провідним українським радянським поетом. У 1923р. переїздить до Харкова.
Там само в Харкові багато пише, вивчає вірменську, починає оволодівати грузинською і тюркськими мовами, стає діячем заснованої в тодішній українській столиці Асоціації сходознавства. У 1934р. переїжджає з Харкова до нової столиці України — Києва — й поселяється в будинку письменників.
З початком німецько-радянської війни, в липні 1941р. Павла Тичину евакуйовано до Уфи. Тичина не повірив у хрущовську десталінізацію і, лишившись далі на позиціях сталінізму, не відгукнувся на літературне відродження 1950-х — початку 1960-х років, навіть виступив з осудом шістдесятників.
Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Створив власний поетичний стиль, який отримав власну назву — «кларнетизм». Кларнетизм — це світоглядна естетична концепція Тичини, унікально виражена за допомогою поетичних засобів (асонанс, алітерація, епітети, метафори).