Народився в сім'ї священика. Не закінчивши академію, у 1813р. почав викладати в приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках багатих польських поміщиків.
У 1817р. переїхав до Харкова і вступив до університету вільним слухачем словесного факультету, і тоді ж, затверджений Радою університету лектором польської мови, російської історії, географії та статистики.
Інтенсивне формування і зростання П. Гулака-Артемовського як письменника відбувається після переїзду до Харкова, де він одразу ж активно включається в культурне життя, основним осередком якого був університет, зав'язує дружні контакти з Г. Квіткою-Основ'яненком.
З 1817р. почав друкуватися в журналі «Український вісник», де були опубліковані його переклади класиків світової літератури: Жана Жака Руссо, Джона Мільтона, Адама Міцкевича, Йоганна Вольфганга Гете, Горація та інших.
У 1821р. П. П. Гулак-Артемовський захистив дисертацію на тему «О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания последней» і отримав ступінь магістра. Та вже у 1828р. стає професором, а в 1849р. — ректором Харківського університету.
До творчого доробку П. Гулака-Артемовського належать байки (байка-казка, байка-приказка), притчі, вірші, послання, балади. Петро Гулак-Артемовський ввів в українську літературу жанр романтичної балади. В історії української літератури значення Гулак-Артемовського визначається його положенням наступного за Котляревським поета, який, використовуючи творчі методи останнього (бурлеск, травесті), спробував ввести в українську літературу ряд нових жанрів (балади: «Твардовський», «Рибалка»).