Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічній школі. Від 1957р. навчався на філологічному факультеті в Київському університеті. Виключено через творчі та політичні погляди. У вересні 1961р. зміг відновитися на заочне відділення.
Закінчив Найвищі сценарні курси в Москві. Тоді саме написав перші вірші. В 1959р. вступив до КПРС. До того самого часу належать перші контакти з українськими дисидентами й перші вірші зі критичними оцінками радянської влади. Після арештів дисидентів написав відкритого листа, у якому каявся в своїх зв'язках із ними після чого стосунки з офіційною владою суттєво покращились. Підтримував діяльність комуністичної партії як у виступах, так і в поезії.
У 1976р. він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку віршів «Корінь і крона». У 1983р. було вдостоєно Державної премії СРСР із літератури за збірку віршів у перекладі російською мовою «Зеленые врата».
Після початку Перебудови відновив контакти в дисидентських колах. Член Спілки письменників України з 1962р.
До кінця життя вів активне творче, політичне та суспільне життя.
Заповідав поховати в рідному селі Теліженцях, поруч із могилою сина Максима.
Творчий шлях розпочав у період «хрущовської відлиги». Дебютував 1961р., коли київська «Літературна газета» опублікувала його поему-трагедію «Ніж у сонці».
За радянських часів створив цілі цикли віршів, присвячених Леніну й комуністичній партії, до якої належав.
Його твори були відомі в СРСР та за кордоном.
Поезії було перекладено на російську (кілька окремих видань), білоруську, азербайджанську, латиську, молдовську, польську, чеську, німецьку та інші мови.