Народився в сім'ї шахтаря.
Навчання на філологічному факультеті Київського університету було перерване війною, з якої повернувся тяжко пораненим. Протягом року лікувався у госпіталі.
У 1947 році видає першу книжку віршів "З походу".
Непересічний талант і абсолютна бездоганність біографії (вихідець із пролетарської родини, фронтовик) забезпечували йому роль партійного керівника літераторів. Та під кінець 60-х доля письменника різко змінюється. Настає прозріння. З кола шанованих владою поетів він раптом переходить до дисидентів, стає критиком епохи "розвинутого соціалізму". Невдовзі вступає до Міжнародної Амністії й утворює Українську Групу Сприяння Виконанню Хельсінських Угод.
Різко міняється характер та ідейна спрямованість творчості М. Руденка.
За критику тогочасної влади був засуджений до ув’язнення на 7 років. Під кінець вісімдесятих, після закінчення терміну покарання, поет разом з дружиною виїхав до Америки, але згодом повернувся назад на Батьківщину.
Помер у віці 84 років вже у сучасній Незалежній Україні.