Закінчив семирічку у рідному селі, вчився у медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. В 1932р. закінчив інститут, учителював в Овручі. Переїхав до Харкова і працював журналістом. Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом у фронтових газетах. Після війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро». У 1930р. надрукував перші вірші. Мешкав у Києві в будинку письменників Роліті на вулиці Б. Хмельницького, 68. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Упродовж 1935—1940рр. видав збірки:
• «Батьківщина» (1936р.)
• «Лірика» (1938р.)
• «З книги життя» (1938р.)
• «Народження синів» (1939р.)
• «Листи червоноармійця Опанаса Байди» (1940р.)
• «Березень» (1940р.)
• «Зоревідні» (1940р.)
• «Жайворонки» (1940р.)
У цей же період написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила». У 1941—1944pp. поет служив військовим кореспондентом де виступав і як поет, і як публіцист. Видав сім збірок поезій.
Героїко-трагічний пафос циклу з п'яти віршів «Україно моя!», написаного 1941p., передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. «Україно моя!» — одне з найяскравіших поетичних явищ років війни.
За поему «Прометей» Малишко отримав у 1947р. Сталінську премію. У 1950р. з'явилась збірка «За синім морем», написана після відвідин поетом Канади та США разом з групою діячів культури. Наступного року він отримав за неї Сталінську премію.
Новий і чи не найпродуктивніший етап у творчості поета починається із середини 50-х pp.
За своє життя поет видав близько сорока збірок. Але найголовніше те, що в українську літературу він увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні. А. Малишко співпрацював з багатьма композиторами, але особливо плідно, починаючи з 1949 року (від першої пісні «Колгоспний вальс» і до останньої — «Стежина»), — з Платоном Іларіоновичем Майбородою, створивши понад 30 пісень.
Ось деякі з них:
• Київський вальс
• Ми підем, де трави похилі
• Ти, моя вірна любов
• Стежина
• Вчителько моя
• Пісня про рушник
• Гаї шумлять біля потоку
• Журавлі
• Білі каштани
• Колискова
• Пролягла доріженька
Андрій Самійлович Малишко залишив нам не лише пісенну й поетичну спадщину — він також автор багатьох публіцистичних та літературно-критичних творів. Доволі плідною була і його перекладацька діяльність.