Їздив дідич за границю,
Назад повертає —
От гуменний на границі
Пана і вітає. Поклонився, привітався.
«А що там, Іване?»
А гуменний йому каже:
«Та все гаразд, пане. Одно тілько...» — «А що тілько?»
Дідич обізвався.
«Та то, пане, що ваш ножик
Складаний зламався».«Ну! Зламався, так зламався,
Що там споминати.
Певне, хлопці мали гратись
Та й мали зламати?»«Таки правда, ясний пане!
Хлопці ізламали,
Лиш не грались, а сивого
Коня білували».«А з чого ж то сивий згинув?»
«Пані хорували,
За лікарством як погнали,
То і підірвали».«То і пані хорувала?
Ах, боже мій, боже!
Що ж? Здорова моя пані?
Говори, небоже».«Помоліться, пане, богу!
День лиш хорували,
А на другий од пожару
Богу й душу дали!»«Од пожару? Що такеє? »
«Просте, пане, діло:
Як зайнявся тік у пана,
То все погоріло!»«Пані вмерла, все згоріло...
Будь здоров, Іване! »
«А ще ж панна ваша вдома,
Поверніться, пане!»«Що ж там, голубе Іване?
Як там бідна дочка?»
«А нічого, уповила
Хлопця, як линочка!»Спом’янув тут бідний дідич
Чорта і чортицю,
Плюнув з лиха, сів на бричку:
«Рушай за границю!