Став у церкві батько з сином.
Церкву вже кінчали:
Засклепили, побілили,
Олтар прибивали.«Слава богу, — каже батько, —
Спомоглися люди.
Лиш не знати, як то вона —
Чи голосна буде? Постій хіба, — каже, — сину,
Перед образами,
А я піду та для проби
Свисну за вратами...»Пішов свиснув разів кілька,
Назад повертає.
«А що, сину, голосная?» —
Хлопчину питає.«Голосная! — хлопець каже, —
Так і б’є луною! »
«Ану ж, — каже, — піди свисни,
А тут я постою...»«Оце але! — каже хлопець. —
Найшли що сказати!
А чи ж я то який дурень
У церкві свистати!