Вивіз Лейба горщик масла
В місто продавати
Та й пішов собі на ринок
Купця відпитати. А чоловік коло воза
Чекає, чекає.
Далі випив півкватирки,
Масло добуває... Добув масла, достав хліба,
Засів та й балує.
Де побачить христянина —
Просить та й годує. З’їли масло добрі люди,
Що тоді робити?
Б’є він горщик коло воза,
А сам іде пити. Підпив собі, як годиться,
Назад повертає.
Коли гляне — коло воза
Лейба умліває. Умліває, ломить руки
І плечима ниже,
А собачка невеличка
Черепочки лиже.«Лихо мамі твому, гицлю!
Де ся масло діло?»
«Лихо мамі! Таже бачиш,
Що песеня з’їло!»«Брешеш, гицлю, десять фунтів
Було в масла мого.
Гицлю ти! Й само собачку
Не заважить того!»І пійняв жид ту собачку,
На ваги чіпляє,
А собачка десять фунтів
Ледве дотягає.«Видиш, гицлю? То собачка!
Де ж ся масло діло?»
«Де ж ся масло його діло?
Таж песеня з’їло!»«Ну нехай собачку — масло!
Де ж собачку буде? »
«Де ж собачка — таже онде!
Видять добрі люди!»«Ну нехай воно собачку!
Де ж ся масло діло?»
«Все де масло та де масло!
Таж песеня з’їло! »«Що з тобою говорити?
Лихо мамі твому!
Сідай уже, сідай, гицлю,
Та вези додому!