Вийшов циган на толоку,
Косить, бідний, косить —
А господар обідати
Цигана не просить,А дав чарки понюхати,
Хліба закусити
Та й знов таки заставляє
Цигана косити. І скривився циганюга,
Косить, бідний, косить,
А господар полуднати
Цигана не просить. А знов чарки понюхати,
Хліба закусити
Та й знов таки заставляє
Цигана косити. Ізнемігся бідний циган,
Косить і не косить,
Аж під вечір пан господар
Вечеряти просить. Просить його до світлиці,
Садить на посаді,
Наливає чарку, другу...
Такий циган радий! От подали сироватку,
Циган уплітає,
Аж тут кума вареники
З печі висуває. Кинув циган сироватку,
До другого взявся.
Лигав-лигав вареники,
Аж розперезався. Далі годі! Сидить циган,
Тільки поглядає,
Аж тут кума поросятко
З печі висуває. Гекнув циган — та й із хати,
Не хоче і ждати:
«Вміли, — каже, — наварити —
Не вміли подати!