Приїхали запорожці,
Короля вітають,
Король просить їх сідати,
Козаки сідають. Сидять собі. В них жупани
Все кармазинові,
І самі такі храбренні,
Вуса прездорові. Задивились на ті вуса
Ляхи-мосціпани.
«Що б їм, — кажуть, — дати їсти?
Даймо їм сметани!»Поставили їм сметани,
Їсти припрошають,
Але наші запорожці
Разом відмовляють:«Славная у вас сметана...
Тілько вибачайте,
А перше нам, запорожцям,
Щільник меду дайте!»Дали й меду запорожцям...
Вони як поїли,
Так ті вуса прездорові
Вгору й завертіли. Тоді й кажуть королеві:
«А що, ясний пане!
Нехай тепер запорожцям
Подають сметани!