Ізійшлися пан з Іваном,
По світі мандрують...
Разом їдять, розмовляють.
Разом і ночують... На кождому через плечі
Висить по торбині...
Лиш пан таки у чемерці,
Іван — у свитині... Ідуть вони дорогою,
Стали ночувати,
Аж пан собі задумує
Хлопа ошукати... Та й говорить до Івана:
«Знаєш, що, Іване?
Годилося б попоїсти! »
«То що ж? Їжмо, пане! »«Але знаєш, що, Іване?
Починаймо з твої!
Як твоя буде порожня,
То тогді до мої!»«Добре, пане!» — Іван каже,
Зняв свою торбину,
На травиці зеленії
Постелив свитину... Попоїли таки добре;
Комара здушили...
Рано встали, до снідання
Торбину кінчили. Прийшов вечір. Знов у полі
Стали ночувати.
Вже панові оце б торбу
Треба починати. Але пан собі ні слова...
На землі лягає,
Кладе торбу під голови,
Хлопа замовляє:«Що би ти робив, Іване,—
Пан зачав питати,—
Якби тобі довелося
Таке поле мати? »«А що ж, пане, я орав би,
Хлібом засівав би
Та ходив би до Адесу,
Сіль і гроші мав би...»«А що я — не так зробив би, —
Пан почав казати.—
Я б казав би на сім полі
Місто збудувати... Там би в мене стояв палац,
Там підряд крамниці,
Там перекупки з булками,
А тут дві різниці... Отогді приходь, Іване,
В мене балувати! »
«Ет, спасибі, — Іван каже, —
Лучче будем спати! »Незабаром коло пана
Став Іван хропіти,
Незабаром коло него
Став і пан сопіти... Тілько що пан заснув добре,
Іван підійнявся
Та до панської торбини
Як сам присотався... То і курку, і печеню,
І кавалок кишки —
Все, що було у торбині,
Стеребив до кришки. Пробудився пан раненько.
Пропаща година!
Хоче їсти, сіромаха,
Та пуста торбина... Розбуджує він Івана
Та й його питає.
А Іван стиснув плечима
Та й одповідає:«А що ж, пане, таж ви вчера
Місто будували:
Тут стояло дві різниці,
Там булки стояли! А по місті, звісне діло,
Собаки ходили!
То вони ж то вашу торбу,
Певне, стеребили?»Посвистав пан по торбині,
Нічого діяти!
«Вставай, — каже, — вже, Іване!
Підем мандрувати...»Пішли вони, ідуть степом,
Тяженько зморились...
Аж насилу перед вечір
До села прибились. Ідуть вони в коловорот,
Аж блукає гуска...
Іван гуску — та в торбину —
Є вже і закуска! Бракувало тілько хати
Переночувати...
Але вони завернули
До пустої хати... Прийшли собі, відпочили,
Гуску спорядили...
Спорядили, як годиться,
У піч посадили... Аж пан знову замишляє
Хлопа ошукати...
Та й говорить: «Що ж, Іване!
Ми лягаймо спати! Та кому із нас присниться
Кращая закуска,
То вже ціла тому взавтра
Достанеться гуска!..»«Та як спати, то і спати
Нічого діяти!»
Постелив Іван свитину
Та й лягає спати... Серед-ночі захропів пан,
Іван пробудився,
Із’їв собі цілу гуску
Та й знов положився. Рано будить пан Івана
Та давай казати,
Як то бог його до себе
Просив балувати,Та якії там потрави
Йому подавали,
Та як його всі святії
Їсти припрошали...«Ані слова! — Іван каже.—
Ваша правда, пане!
Я сам бачив, як ви їли
Якісь марципани... Та дивлюсь, що не голодні,
Маєте закуску,
Та й сів собі коло печі
Та й стеребив гуску! »«Чи ж то правда? — пан питає,
Всю із’їв, Іване?»
«Та аби я так здоров був,
Як всю із’їв, пане! »Димом здимів пан голодний,
А Іван озвався:
Хтів когось пан ошукати
Та й сам ошукався!