Колись Мошко улюбився
У нашу дівчину.
То, бувало, все співає
В лихую годину:«Світить місяць, світить,
І сонця не треба,—
Він не впаде з неба,
Бо добре держиться. Ой там край Дунаю
Голуби літають,—
Най собі літають,
Бо я їх не спійму. Сів заєць на дубі,
Оріха кусає...
Бо він виглядав
Милої коханки. Сів заєць на дубі,
А я коло дуба.
Як ти мені люба,
Сказати не можу!