Що день божий, то й слабує
Жінка в мужика.
Мужик ходить, бабів зводить,
Попа і дяка... Баби шепчуть, дяк ворожить,
Воду піп святить...
А у жінки — колька й колька,
Й голова болить. Та коли б то справді колька,
То й хоть би не жаль...
А то, лихо його мамі,
Внадився москаль. Молодиця москалеві —
Як води дає,
І щоб збути мужа з хати,
Слабу удає. Мужик піде та й шукає
Баби до руки,
А москаль латає жінку
На всі заставки. Але була в них дитина,
Хлопець років п’ять.
От той хлопець і підглянув
З ким мамуня сплять. Тільки батько показався,
Хлопець і біжить:
“Вже здорова наша мати! —
Батькові кричить. —Тільки-тільки не поспіли!
Не виділи — жаль!
Оттакую з мами кольку
Витягнув москаль!