Леся Українка - «Далі, все далі! он латані ниви...
Далі, все далі! он латані ниви,Наче плахти, навкруги розляглись;
Потім укрили все хмари ті сиві
Душного диму, з очей скрився ліс,
Гори веселі й зелені долиниЗгинули раптом, як любії сни;
Ще за годину, і ще за хвилину
Будуть далеко, далеко вони!
Щастя колишнього хвилі злотистіЧас так швидкий пожира, мов огонь, –
Гинуть ті хвилі, мов квіти барвисті,
Тільки й згадаєш: «Ох, милий був сон!