Досить невільная думка мовчала,
Мов пташка у клітці замкнута од світа,Пісня по волі давно не літала,
Приборкана тугою, жалем прибита. Час, моя пісне, у світ погуляти,
Розправити крильця, пошарпані горем,Час, моя пісне, по волі буяти,
Послухать, як вітер заграв понад морем. Плинь, моя пісне, як хвиля хибкая, –
Вона не питає, куди вона плине;Линь, моя пісне, як чайка прудкая, –
Вона не боїться, що в морі загине. Грай, моя пісне, як вітер сей грає!
Шуми, як той шум, що круг човна вирує! Дарма, що відгуку вітер не має,
А шум на хвилиночку погляд чарує! Серед чистого моря