Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Леся Українка - Байдари

Дорога довга. Чагарі, долини,На небі палкому ніде ні хмари. Ми їдемо, спочинку ні хвилини. Коли зненацька чую: «Ось Байдари!»Дивлюся: брама, сиві дві скелини... О, що се? Чудо чи потужні чари? Немов заслона впала і відкрилаНатури дивні, краснії дари, Що досі від людських очей ховались. Щоб тута жити, треба мати крила! Вже люди, певне, від тії пори Тут не живуть, як з раєм попрощались. Мов невидимая рука тут положилаГраницею отсії дві гори, Що високо до неба поздіймались. Один зелений бескид, другий – темний. Здалека море хвилі золотії Шле, наче провість волі і надії... Чи се той світ, загублений, таємний,Забутий незабутній рай надземний, Що так давно шукають наші мрії?