Леся Українка - Тішся, дитино, поки ще маленька...
Тішся, дитино, поки ще маленька.
Ти ж бо живеш навесні,Ще твоя думка літає легенька,
Ще твої мрії ясні. Мрія полине із думкою вкупці
Геть у далекі світа, –Крил не втинай сизокрилій голубці,
Хай вона вільно літа! Чи пам’ятаєш ти казку-дивницю,
Як то колись принеслаТую цілющу-живущу водицю
Дрібна пташина мала? Їй не страшні були дикі простори,
Скелі і хвилі морські,Перелітала найвищії гори, –
Мала крильцята прудкі. Так твоя думка швиденько полине,
Тільки їй волю даси,І принесе з чарівної країни
Краплю живої роси. І як приступить журба невсипуща
Та до серденька твого, –Тая росиця цілюща-живуща
Буде живити його. Хай же та мрія із думкою вкупці
Лине в незнані світа, –Крил не втинай сизокрилій голубці,
Хай вона вільно літа!