Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Леся Українка - Перемога

Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати,Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати.«Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне». А весна гомоніла: «Послухай мене! Все коряться міцній моїй владі:Темний гай вже забув зимування сумне І красує в зеленім наряді;Темна хмара озвалася громом гучним, Освітилась огнем блискавиці;Вкрилась темна земля зіллям-рястом дрібним; Все коряться мені, мов цариці;Хай же й темнеє серце твое оживе І на спів мій веселий озветься,Бо на нього озвалося все, що живе, В тебе ж серце живе, бо ще б’ється!»Тихо думка шепоче: «Не вір тій весні!» Та даремна вже та осторога, –Вже прокинулись мрії і співи в мені... Весно, весно, – твоя перемога!