Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна. Я думала: «Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна». Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки. Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав. Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла. року.