Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Леся Українка - Імпровізація

В гаю далекім, в гущавині пишній, Квіти гранати палкі розцвітають, Мов поцілунки палкі на устахІншим палким поцілункам назустріч,Мов поцілунки рубінових уст... Спи, моє серцеї нехай там у гаю Квіти гранати палкі розцвітають... Вітри північні тремтять, затихаючи, Між запашними кущами лавровими, Наче зітхання жаги,Наче ті лаври стрівання таємнеє Любо ховають од світу цікавогоЛистом ласкавим густим... Спи, моє серце! хай вітри північнії В лаврах лагідних тремтять, затихаючи... До кипариса магнолія пишная Чолом заквітчаним ніжно схилилася, Як молода до свого нареченого. Білії квіти тремтять в темних кучерях, Але серпанку немає на їх. Щире кохання не вкрите серпанками... Спи, моє серце! хай пишна магнолія До кипариса стрункого схиляється. З темного моря білявая хвилечка До побережного каменя горнеться, Пестощі, любощі, сяєво срібнеєХвиля несе в подарунок йому;Темне чоло побережного каменя Хвилі коханій назустріч засяяло. Пестощі, любощі, сяєво срібнеє... Спи, моє серце! Хай хвиля білявая До побережного каменя горнеться..., Ялта