Якби мої думи німіїта піснею стали без слова,
тоді б вони більше сказали,
ніж вся оця довга розмова. Якби мої думи німіїна струни проречисті впали, зайшлись би плачем мої струниі сміхом дитячим заграли. Мов хвиля морська в ясну бурюі темна, й блискуча, й раптова,
і сонцеві рідна, й безодні
була б моя пісня без слова. Важкі побережнії скелізрива переможнеє море;невже переможная пісняважкого жалю не поборе? Невже моя пісня не хвиля? Ой леле! Даремні питання...
Німі мої думи, а руки
дають лиш німії стискання...