Темна хмара, а веселка ясна.
Що ти робиш, дівчино нещасна?
Ореш тугу, сієш на ній смуток,
схаменися, який з того скуток! Тож не зійде рутана твоїй ріллі, а зійде отрута, жалі не малі. Хай би туга облогом лежала,
а ти б собі пшениченьку жала.
А в пшениці то мак, то волошки
закрасили б роботоньку трошки. Ой хто займе постать, жни та обжинайсь, як надійде хмара, то й не оглядайсь!