У легендах стародавніхсправедливості немає,
все там річ іде про жертви
та кривавії події. В тих легендах ми читаем, як дитяча кров рожева
рани гоїла на тілі жебрака,
старого діда;як раз дівчина убогахрестоносця врятувала
від прокази сарацинів,
свого серця кров віддавши;як людей лихії чарив мертвий камінь обертали,
але кров невинна знову
оживляла те каміння. Ті легенди червоніють, наче пишна багряниця,
наче пурпур благородний,
від крові людей невинних. Та горить у мене серце, коли я їх пригадаю, –
проти сих легенд червоних
білий світ блідим здається.