Дивлюся я на смерть натури, і благанняЯ посилаю доленьці своїй,
Щоб і мені дала кінець такий,
Щоб я була спокійна в час конання. Ніхто щоб не почув тоді мого ридання. Та й по мені не мають сльози лить, –
Сама в собі я буду жаль носить.
О доленько моя, сповни моє бажання! І так наш світ повитий горем та журбою,Нехай ніхто не плаче по мені,
Нехай не засмучу нікого я собою. Нехай побачу я в смутні для мене дніУтіху щирую та усміхи ясні.
Темноти й смутку досить і в труні!