Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись. Ні, не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,Я ж наче плющ похилий та смутний, –Плюща обійми гублять силу дуба. Та без притулку плющ зелений в’яне,
Я не зав’яну, я знайду руїни,Я одягну обдерті, вбогі стіни,Зелений плющ оздобою їм стане. В країну смутку вітерець прилине
І принесе мені луну розмовиВід мого дуба любого з діброви, –І спогад любих літ повік не згине.