Ох, розкрились троянди червоні, наче рани палкі, восени,
так жалібно тремтять і палають –
прагнуть щастя чи смерті вони? Не осиплються тихо ті квіти, не настане життя в них нове,
ні, ударить мороз до схід сонця
і приб’є поривання живе. І зчорніють червоні троянди, наче в ранах запечена кров...
Ох, нехай же хоч сонця нап’ються,
поки ще їх мороз не зборов!