Кучері темні уквітчала хмарка
цвітом з гранати огнистим, лине туди, де здалека біліє
шпиль своїм чолом пречистим. Лине і щедро квітки розсипає
геть по всім небі навколо, хоче зогріти палкими квітками
теє холоднеє чоло. Квітка торкнула, і сніг загорівся,
мов золотеє багаття, шпиль усміхнувся новою красою,
наче по слову закляття. Пташкою хмарка летить до шпилечка.
Ось вони, ось вони в парі! Як же вони поєдналися щільно
в спільнім великім пожарі!