Ой не зникли золотії терни,
тільки почорніли, ой не всохли кривавії квіти,
тільки помарніли. Зійди, сонце, під моє віконце
та й засвіти ясно, позолоти мої чорні терни,
нехай буде красно. Загорися ти, моє серденько,
запалай пожаром. Коли ношу кривавії квіти,
нехай же недаром!