Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Леся Українка - Не хутко те буде... Чи й буде, чи ні?

Не хутко те буде... Чи й буде, чи ні? Не знаю. Та видиться все те мені, так ясно – виразно стає перед очі, як часом в яскравії, місячні ночі малюються тіні на білій стіні – виразні та прості, хоча й таємні, різкі, хоч тремтячі. Враз хмарка налине і тіні змішає, і сутінь поплине, мов сивий серпанок... хвилина одна – і знову показує тіні стіна різкі, хоч непевні. Невже се тополя відбилась ота, що стоїть серед поля? Вона тут подібна до вежі. А се невже той листочок, що вітер несе? Зовсім він подібний до хижої птиці... Отак в моїх мріях ідуть плетениці, непевнії тіні далеких речей, і раптом зникають від пильних очей, і знов виступають. І теє, що буде, здається мені вже минулим: ті люде, їх речі й події знайомі мені, мов чула їх в казці, мов бачила в сні ще здавна, ще змалку... Так, наче сі тіні жили десь зо мною в незнаній країні. І я до їх рвуся у ту далечінь, де спогад про мене вже буде, мов тінь від того листка, що зірвався до ранку і в сутіні зник, мов у сивім серпанку...