Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Леся Українка - Музині химери

(Гумореска)Поет(сидить за столом, крутить в руках перо над білим аркушем паперу; крутить довго, але папір все зостається білим. Зітхає)Ой музо-чарівнице, ти, вірна помічнице, прилинь до мене з неба! Муза(прилітає невидимкою з невідомого краю, але, здається, не з неба. По голосу чутно, що вона «не в настрою»)Чого тобі ще треба? ПоетОх люба, не питай... МузаЯк так, то прощавай! Поет(почуває, що муза хоче зникнути, і хапається затримати її)Спитай, чого не треба нещасним слугам Феба! От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, собі ж хоч би на хліб... Муза(з понурим сарказмом)Мені ж на що? на гріб? ПоетНе химеруй, кохана, бо мусимо до рана списати сей папір. МузаТи, наче землемір, призначуєш границі для «музи-чарівниці»... Поет(радісно)Тісні тобі границі? Достанем ще з полиці! (Хоче достати ще паперу)Муза(спиняє його)Не поспішай, ще час! Дозволь тебе спитати: Який «сюжет» у нас? Поет(не завважає іронії в питанні музи. Заклопотано)Тобі се ліпше знати... МузаАх, так? Се кепська справа. (Безгучно сміється, але поет таки чує той сміх – серцем)ПоетНе будь така лукава! Ні, музо, будь гречненька, дотепна, чепурненька, а про сюжет дарма, не треба нам ярма! Нам треба лиш настрою, ми очаруем грою відтінків, барв і слів. МузаТак всякий би волів! ПоетНам треба трохи злості, і ніжності, і млості, жорстокості, й любові, і сміху, й сліз, і крові, і святості, й розпусти... Муза(сердито)Гороху і капусти! А ще чого? Скажи! ПоетЄдина, поможи. (Складає благально руки, муза обертається до нього плечима і скандує собі на пальцях щось без слів, зовсім у невідповідному ритмі. Поет починає гніватись.)Та доки ще благати? Ти мусиш помагати! Се слово тямиш – «мус»? Муза(байдужо)До нього рима – «дзус», нічого я не мушу і пальцем, знай, не рушу. Не я тобі служу, а ти мій раб, ще й вірний, ти мусиш буть покірний всьому, що накажу. Звелю писати оди... Поет(роздратовано перебиває)Сто літ як вийшли з моди! (Ущипливо)Осмілюсь довести – тепер не в моді й ти. Якби дізнались друзі, що я молюся музі, то був би й сміх і жаль, попав би я в шпиталь, неначе божевільний... Муза(ображена)Прощай. Тепер ти вільний. Живи собі по моді! (Зникає.)Поет(з одвагою розпачу)Давно б так! я в пригоді поможу й сам собі, не пропаду в журбі. (Хапає перо і пише, що тільки на думку спадає, але спадає таки небагато, через те, що, погризши досхочу перо, поет починає гризти олівець. З тяжкою бідою записує половину потрібного числа аркушів, зітхає ще важче, ніж перед початком роботи.)Нехай вже завтра докінчу... Чи ще багато – полічу... (Лічить листки.)Перечитати б... Страшно щось... Ну що, як знову «не вдалось»? Та ні, читати не потрібно, Воно написано так дрібно, а тут і світло гасне... Все до ладу... (Задумується.)Прекрасне убрання справлю їй – муар, – дадуть чималий гонорар. Се буде свято їй тепера... А тая муза, то химера! То стародавня байка, міт... (Задумується глибше.) Чого се на душі, мов гніт? Так якось... мов оскома... От, просто перевтома! Ще й сам собі я заважав, чогось у думці розважав про речі давнії, забуті, хто зна коли й від кого чуті, і так мене кортіло їм дати душу й тіло. Але даремна та жага, ніхто ж не дасть мені й шага за ті немодні хрії. (З болем.)Та гарні тії мрії. Такі хороші та здатні, аж тане серденько в мені! (Нестямився, як узяв до рук перо і став писати на яких попало клаптиках, шпарко, ретельно, у радісним блиском в очях.)Муза(некликана з’являється і ніжно обіймає поета)Прости! хоч я не в моді! Поет(палко стискає її)Без тебе житн годі!!!