Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Леся Українка - Епілог

Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі, той не знає, як людині боротьба і праця милі. Хто не жив посеред бурі, не збагне журби безсилля, той не знає всеї муки примусового безділля. Як я заздрила тим людям, що не мали відпочинку, поки їх нелюдська втома з ніг валила на часинку! День і ніч – вони на варті, – довгий труд, коротка зміна. День і ніч – вони в роботі, аж німіли руки й спина. В розлютованому морі На легенькій шкаралущі За життя своє боролись Тії люди завзятущі. І таки не похилились Перед силою стихії, І грудьми й чолом стрічали Бурі натиски лихії,Певне, їм тоді здавалось, що немає гірше муки... Ох, борці, якби ви знали, що то є безсилі руки! Що то є – лежати тихо, мов сумний розвиток долі, і на ласку здатись бурі та чужій сназі і волі. Що ж зосталося такому? Тільки думати-гадати... Ви, борці, прийміть сі думи. Більш не маю що вам дати.