Ой не цвісти калиноньці
В зеленім гаї,
Не гуляти козакові
У ріднім краї. Ішов козак дорогою
Не в Крим, не по сіль,
Зустрілася пригодонька —
Вдовина постіль. На білії подушечки
Головку поклав, —
Забув тую дівчиноньку,
Що дома кохав... Ой не цвіте калинонька
В зеленім гаї,
Плаче нишком дівчинонька
У своїм краї. Ніхто в світі жалю її
Не чув і не знав,
Тільки тая тополенька,
Де голуб сідав. Під тією тополею
Травиця росте,
Між травою зеленою
Барвінок цвіте. Дівчинонька барвінкові
В’януть не дає;
Щовечора тихесенько
Сльозами поллє... Високая тополенько,
Зеленій, шуми!
Цвіти, цвіти, барвіночку,
З весни до зими! Довіку вас дівчинонька
Буде доглядать,
З вами тугу розважати,
Долю викликать...