Борис Грінченко - В степу рвачкий на волі вітер віє...
В степу рвачкий на волі вітер віє,
По світу він гуляє, де схотів,
І бачить: скрізь недоля горе сіє,
І повен світ нещастів і жалів. О, вітре мій! Тобі нема припини,
І можеш ти до бога долинуть,—
Скажи, коли нам ждать тії хвилини,
Що доля всім дасть широко дихнуть? Ти, може, чув? Терпіти вже несила,
І мука всім серця давно стомила,
І вже снаги нема її знести —Давно вже час! Вже серце знемагає...
Дмухнув рвачкий — і вже його немає,
Одмову теж — шукай у полі ти!