Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Борис Грінченко - Переляканий

Певна річ, що я люблю Просто до загину Рідну мову та пісні, Матір-Україну. Певна річ, — бажав би я Рідної просвіти І народові в добрі, Не в убозтві жити. Певна річ оце усе! Тільки ось де лихо — Кажуть нам: не ворушись, А сиди лищ тихо! Як вкраїнську мову я Уживати буду? Тадже лиха я повік За це не відбуду! Про просвіту рідну дбать? Та як же тут дбати, — Та за цей сепаратизм — За залізні грати! Дбати, щоб убозтва й лих Не було в народі? Та се просто, скажуть, вже Анархізм, та й годі! А як скажуть: гине все, — Просто в Сибіряку! Тільки здумаю — трусюсь Зараз з переляку. Ні, хоч дуже я люблю Україну-неньку, А сидітиму собі Краще потихеньку.