Італійська ніч підкралась,
Розлила солодкий чад;
Десь здаля луна озвалась
Флорентійських серенад. Марить море Середземне,
Ледве лащить береги...
Щось жагуче, щось таємне
Палко диха навкруги... Не заснула, сни не снились,
Одчинила двері в сад:
В тіло, в душу покотились
Срібні хвилі серенад. Ніч проміння позбирала
І змотала у клубок...
Наче тінь жива упала
Біля ґанку у куток. Наче тінь ламає руки,
І страждає, як жива,
І розказує про муки,
І пригадує слова.
Тихо море щось воркує,
Ледве лащить береги...
Хтось милує, хтось цілує...
Ніч вартує навкруги.