Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Михайль Семенко - Витиск

Ах, розумієте — нудьга наринула — Що я не такий, як всі. Ночі опошлені доля кинула У парку з серцем наодинці. Я почував, як мати плакала У ночі блакитних зим. Тоді душа моя самотньо капала — Колу про смуток я розповім? Ах, розумієте — доля закинула Мене не в красний Рим. Нудьга, нудьга на серце ринула Потоком смертельно злим. Може, в житті я встигну кинути Лише витиск в вогкій росі. Ах, розумієте — не вине серце тиснути, Бо я не такий, як всі...