Ні, не поїдемо ми з Вами в Америку,
Бо будете падати там в істерику,
Бо серце моє, найсвятішу муз’ику, —
Нерозважному крику
Я присвячую зараз.
Може, хочете бачити Ви в особі моїй Кубелика?
Ах, не можу бути ніким і нічим я,
окрім Семенка.
А потім... Панно, я поет скетінг-рінга,
Через протоку Берінга —
Наш у Америку одинокий шлях.