В моїй душі стільки болів і ран роз’ятрених,
Як на Хрещатику електричних ламп.
І навіщо для мене стільки вигуків отеатрених,
Коли для вас до кінця і завжди я — трамп! І навіщо ваші погляди, і презирство, і рецензії,
Коли я очікую на барабан з ваших шкір!
Ах, ви ж спостерегли вже,
що я не потребую пенсії,
І цілком у іншу сторону
направив трамп своїй зір!