Повіяло зашуміло з моря
На Брата і Сестру
Понесло на долину хору
Примари без рук. Шматками темряви закидало міжгір’я
Чорними хрестами закрутило внизу
Заскиглили душі від пекельного зневір’я
А сонце — сонце було поблизу! Протиснулось на рятунок вимушений
Стиха розтанули плями і зникли хрести
І запитав Пан до решти видушений —
Хто Ти?