Громи... а може, й не громи?
...вози у північ брукували
і з’їхали на грунт м’який...
Навіяв вітер тишу.
...тишу.
І гаснуть блискавиці.
Заколоратурила кольорами веселка,
закрапала —
рудий,
фіолетовий,
синій.
І от земля відчула
теплінь крокуючого ранку,
як річці воду в дощ...
Зі сходу
...кучугури кучугурили там.
Зі сходу
струмкує дим.
Зі сходу горлиця летить —
на зяб!
Затріпотіла крилами
на зяб!
А я прозірний вийшов на Полтавську
та на Велику Могилу
і —
— Е-гей!
— Сюди!
Над країною, над пшеничною,
жовтоцвітною, голубиною,
піднялись списи
димарів.
Та й зашуміла зелена туга —
заметушилася.
Пішли по луках перегуки,
полинула луна.
Аж до самотнього далекого млина
полинула луна.
А з Криворізького
та Донецького
на степи, на поля Запорізькії
голоси-гудки, ніби повінь нот,
та скликали світ під своє шатро.
Чуєш, Дніпре!
...на сході в сум вплелося світло,
вплелося світло — в сум.
... Коса.
Зі сходу
...кучугури кучугурили там.
Зі сходу
дим!
...клаптиками, струмочками
по голубих полях, з надхмарні,
забутим спогадом доби архейської
(період гнейсів),
клаптиками, струмочками...
Зі сходу
дим.
Ми стали на грунт,
на грунт індустрії-комуни.
(А ви?)
І нас ніхто не переможе.
Ми захлинули простір,
і подих вітру (зі сходу вітру)
погладив нам долоні.
(А вам?
Ах, бризни, кров,
бо ми є ви із іншим змістом!)
Так знайте —
біля жердин горить мета,
як діамант в гущавині темряви.
Тримаймо стяг міцніш
індустрії-комуни!
Не проза це, а пісня відродження!
Нас не сотні, а мільйони
шукають вищих берегів
цивілізацій
в різноманітних переливах
сопілок різних.
Тримайте стяг міцніш
індустрії-комуни!
І зашумів у лісі потяг...
То перший був.
... Галюциную я чи ні?
Зі сходу
кучугури кучугурили там.
Зі сходу
струмкує
дим!