В темно-синю ніч
Ми по драбині на спис.
Наша струмоч’я річ
З нами на зоряний віз.
Вітер в оглоблі хмар,
Місяця ріг — дуга,
Грім один удар —
О буревіє, шугай! Хутко небесний килим
Блузою буде весь,
Буйно-залізний грім
Грюком оддасть честь. Хочемо ще капелюх —
Онде Волосожар,
З різнокольорих дуг
Зробимо пояса шар. Ми роздеремо ніч,
Задзеленчить зоря,
Наша біжуча річ
Лине туди, за моря.
На Марс! На Марс! В ряднині хмари,
Що суне в пащі димарів,
Під молотків міцні удари
Наш натовп вгору —
Летів. Уже земля, як всі планети —
Як зірка оком у глибінь.
А ми... а ми — що блиск комети,
У сферах сонця — голуби. А там життя, там — не провалля,
Країни інші систем други?х...
Наш пал туди, все вище, далі,
Як фуга біг. Сатурн горить, чекає натовп...
Чекай, чекай! до тебе ми —
Нас цілий світ, нас так багато,
Ми весняні, гучні громи. І пал наш знову прямує в Космос,
А наше серце — в гондолі злив...
Туди, в блакитні гарячі грози,
Стрілою натовп —
Летів.