Битими шляхами, побитими
...буряк рясно поле вкрив...
рипіли вози, гарби —
йшли: час вів. Співали пісні голосно,
а на розі висвистував димар.
Далечінь вабила, вигравала
(кольорами: фортеці),
а позаду обізветься
пітьма. Та невже то, братці, нема далі шляху?
Та невже то завше золотеє поле? Ой ти моя чорнобрива воле!
Тільки далі шукати тебе...
Тільки далі!.. І в душі захлюпочеться дзвін.
... Молотки! Молотки!
... Далі. Далі!