Poem Library Вірші - Стихи Профіль - Профиль Логін - Логин Реєстрація - Регистрация

Микола Хвильовий - Коли куделить павутиння...

Коли куделить павутиння В зеленій ятці і на корчах, Паланка димарів убранням синім Кладе на простір весь похмурую печать. Корінно тхне у травні над бузами, Садок нап’явсь білизною квіток, А батько мій із козубу звисали, Землі шпурляючи залізнеє мито. О тату, тату, хто більш тебе кохає? Який дарунок я з блукання принесу: Ти кожний день в устах огонь ховаєш, А я його раптово тільки ссу... Невже забляк той час годин у криці, Коли котятком я в залізнім животі, А потім вилізав з-під сивої спідниці З овіяним лицем, кремезний і рудий? Невже я загубив доріжку із посьолку, Розтанув твій злунований гудок? Невже ми все життя проклацаємо вовком І не побачимо вогневих ягідок? Чайма-димар в очах, і мариться з скиглінням, О де ви, заводські стрункі мої списи? Паланка димарів убранням сизо-синім Ховається в моїй закованій сльозі...