“Здоров, здоров, Палію Семене,
Прибувай до мене,А я тебе буду зустрічати,
Військо шикувати,А як, сівши зі мною на лаву,
Поєднаєш славу —Україна й компанійське військо
Поклоняться низько!”Їде, їде фастівський полковник,
Сонце рвуть підкови;Мають, мають шлики, як вітрила
На вороних гривах;Іржать коні й простягають морди
У Сеймові води;А Батурин теє зачуває,
Брами відчиняє;І Мазепа булаву з гербами
Підносить над брами:“Ушанував ти мою столицю,
Заходь у світлицю:І килими тобі простелились,
Столи застелились!”Ой сів Палій з Мазепою поруч
У недобру пору;Гей, ще й келих з винами-медами
Не торкнув губами,Як Мазепа вже почав гукати:
“Бийте із гармати!”Ой випив же Палій аж до денця
Од щирого серця;А Мазепа в долоні лунає,
Гайдукам звеляє:“Шиком хлопці!” І в чорнії лави
Козаки ставали:“Тоді ж тобі, преславний Семене,
В столиці у менеУкраїна й компанійське військо
Поклоняться низько,Як у Сеймик Батуринські брами
Вмочаться верхами;А тепер же тобі тільки й шани —
Жити з москалями!”“Гей, Мазепо, славний наш гетьмане,
Не зверну я гору;Як у тебе ще совісті стане,
Вволи мою волю:Нехай кінь підо мною вірний
Тоді буде грати,Як-но стане з кордону Вкраїни
На шляхи прокляті”. І Мазепа махнув булавою
На вікно зелене:Компанійці грізною чотою
Вивели Семена.“Вези, коню, мене, нещасливий,
На шляхи запалі:Не полину я у твоїй гриві,
Як сокіл у хмарі;Не уловиш гостру блискавицю
Копитом пекучим;Не застогне степовая птиця,
Із гнізда летючи;Не викличеш мені до двобою
Лицарів поляків;Не потопчеш у крові їм, коню,
Золоті ознаки!”І кінь ніби зрозумів цю мову
Та й почав іржати:Бахнули всі попруги шовкові
На сідлі багатім;Упав румак, упав на коліна,
Озвались діброви... Дарма в крові закипіли в піні
Лицарські остроги!“І ти зрадив, коню мій могутній,
Палія Семена! Прийми ж, Сейме, Сейме каламутний,
Бо це кров нужденна!”І шаблею перерізав горло
Коневі в дорозі,А сам крикнув до сердюків гордо:
“Поїду й на возі!